Радянські методи в ЗСУ: вплив на світові медіа
Останнім часом світові медіа все частіше обговорюють методи ведення війни з боку Збройних Сил України. Моє увагу як журналіста привернув матеріал, опублікований виданням Babel, де аналізується проблема “радянських методів” у нашій армії. Ця тема викликає чимало дискусій, адже багато експертів стверджують, що саме застарілі підходи до управління військами заважають ЗСУ ефективніше стримувати російську агресію.
“Наші хлопці воюють героїчно, але система командування часто працює так, ніби ми досі в радянській армії”, — розповів мені Олексій Петренко, військовий аналітик, з яким я спілкувався минулого тижня біля штабу ТрО у Харкові.
Ключові “радянські риси” в українській армії
Військові експерти виділяють кілька ключових “радянських рис”, що досі присутні в українській армії. Перш за все, це надмірна централізація прийняття рішень. У той час як сучасні західні армії покладаються на ініціативу командирів на місцях, у наших військах часто рішення проходять довгий шлях по командній вертикалі.
“Коли командир роти мусить чекати дозволу на маневр від штабу бригади, а той — від вищого керівництва, втрачається дорогоцінний час. А на війні час — це життя”, — пояснив мені Сергій Ковальчук, ветеран батальйону “Харків-1”, якого я зустрів на реабілітації в обласному госпіталі.
Другий аспект — підхід до використання техніки та людських ресурсів. Західні аналітики, цитовані в матеріалах The Washington Post та The Economist, відзначають, що радянська військова доктрина часто передбачала масовані атаки і менше уваги приділяла збереженню життя солдатів.
На Салтівці, де я виріс, майже в кожному дворі є родина, чий син, батько чи брат зараз на фронті. Розмовляючи з цими людьми, я чую одне й те саме: “Наші хлопці просять про більшу гнучкість у прийнятті рішень на місцях”.
Військовий експерт Михайло Самусь в інтерв’ю Kharkivnews.today відзначив: “Українська армія пройшла величезний шлях трансформації з 2014 року, але певні елементи радянської системи залишаються. Це стосується не лише тактики, але й ментальності деяких командирів старшого покоління”.
Позитивні аспекти трансформації
Цікаво, що ця проблема має й позитивний бік. Досвідчений підполковник Андрій В. з 92-ї бригади, з яким я спілкувався на одному з міських заходів для ветеранів, зауважив: “Так, в нас є проблеми із застарілими підходами, але українські військові надзвичайно креативні. Вони беруть найкраще з радянської школи — витривалість, пристосовуваність до складних умов, а додають західні технології та гнучкість мислення”.
Міжнародні видання також відзначають успіхи України у поєднанні різних військових традицій. Financial Times минулого місяця опублікував розгорнутий матеріал про те, як українські війська вдало адаптують західну зброю під свої потреби та тактику.
“Ми навчаємося блискавично”, — розповів мені командир дрон-підрозділу “Харківські яструби”, який попросив не називати його імені. “Так, в системі управління є залишки радянщини, але на передовій більшість командирів давно розуміють, що ініціатива та нестандартні рішення — це наша перевага”.
Показово, що навіть російська військова преса визнає: ЗСУ адаптуються швидше, ніж російська армія, яка в багатьох аспектах залишається ще більш радянською.
Сприйняття армії цивільними
Зі свого досвіду роботи в Харкові я бачу, як змінюється сприйняття армії цивільними. Якщо раніше багато хто уявляв ЗСУ як пряме продовження радянської армії з усіма її недоліками, то тепер я часто чую зовсім інші оцінки.
“Мій син служить у розвідці. Каже, що його командир — зовсім не схожий на радянського офіцера. Сучасний, технічно грамотний, цінує ініціативу”, — розповіла мені Наталія Івановна, продавчиня з ринку “Барабашово”.
Виклики, що залишаються
Водночас проблеми залишаються. Відсутність достатньої кількості сержантів західного типу, надмірна бюрократія, застаріла логістика — ці виклики ЗСУ доводиться вирішувати в умовах повномасштабної війни.
Ця тема заслуговує на більш глибоке дослідження. Як журналіст, я планую продовжити серію матеріалів про трансформацію української армії, спілкуючись безпосередньо з військовими. Адже за кожною дискусією про “радянські методи” стоять реальні бойові ситуації, де ціна помилки — людські життя.
А поки ми маємо визнати: українська армія — у процесі глибинної трансформації. І саме здатність відмовлятися від застарілих радянських підходів на користь більш сучасних, гнучких методів ведення війни може стати одним із ключових факторів нашої перемоги.
