Минув уже третій рік з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а тисячі родин усе ще не знають, де їхні близькі. Зниклі безвісти — це одна з найболючіших тем, з якою стикаються українці під час війни. Багато з цих людей — цивільні, які опинилися у неправильному місці в неправильний час. Інші — військові, зв’язок з якими обірвався під час бойових дій. Що відбувається з пошуком зниклих безвісти і як працює ця система в умовах війни?
За офіційними даними, з початку повномасштабного вторгнення в Україні зникли безвісти понад 35 тисяч людей. Ця цифра постійно змінюється — когось знаходять живим, про когось надходить інформація, що людина загинула. Проте багато родин досі живуть у невизначеності.
«Коли моя сестра перестала виходити на зв’язок у Маріуполі, я не могла ні спати, ні їсти. Ця невідомість вбиває гірше, ніж навіть найстрашніша правда», — розповідає Олена Павленко, яка шукає сестру вже понад два роки.
Як працює система пошуку в Україні
В Україні пошуком зниклих безвісти займаються як державні органи, так і громадські організації. Координацією цієї роботи опікується Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
«Система пошуку працює як єдиний механізм, де задіяні правоохоронні органи, військові, медики, волонтери і міжнародні організації», — пояснює Олег Котенко, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти.
Алгоритм пошуку починається з моменту, коли рідні звертаються із заявою про зникнення людини. Поліція відкриває кримінальне провадження та вносить дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Паралельно інформацію передають до спеціальної пошукової групи.
Важливу роль у пошуку відіграє Міжнародний комітет Червоного Хреста, який має доступ до окупованих територій і може здійснювати пошук там, куди українські організації потрапити не можуть.
Складнощі пошуку під час війни
Війна створює унікальні проблеми для пошуку зниклих. Окуповані території, відсутність доступу до місць масових поховань, знищена інфраструктура — все це ускладнює роботу.
«На окупованих територіях пошук практично неможливий без допомоги міжнародних організацій. Росіяни блокують будь-які спроби отримати інформацію про долю зниклих українців», — говорить Ірина Довгань з громадської організації «Сила пошуку».
Важливим інструментом у встановленні долі зниклих є ДНК-ідентифікація. Родичі зниклих здають біологічні зразки, які порівнюють із ДНК непізнаних тіл. Але цей процес вимагає часу та ресурсів.
«За два роки ми створили найбільшу в Європі базу ДНК-профілів. Це дозволило ідентифікувати сотні загиблих, родини яких нарешті змогли поховати своїх близьких», — розповідає Олексій Тихонов, спеціаліст з ДНК-ідентифікації.
Як шукати зниклих: поради родичам
Для тих, хто шукає своїх рідних, експерти радять:
1. Негайно звернутися до Національної поліції та подати заяву про зникнення.
2. Зареєструвати зниклу особу в Міжнародному комітеті Червоного Хреста.
3. Здати зразки ДНК для можливої ідентифікації.
4. Зібрати максимальну інформацію про обставини зникнення: дата, місце, свідки.
5. Звернутися до громадських організацій, які спеціалізуються на пошуку.
«Не втрачайте надію, навіть якщо пошуки тривають роками. У нас є випадки, коли людей знаходили живими через два роки після зникнення», — наголошує Марія Величко з організації «Повернись живим».
Психологічна підтримка для родин
Чекання на новини про зниклих родичів — це неймовірне психологічне навантаження. Родини живуть між надією та відчаєм, і часто потребують професійної допомоги.
У Харкові та інших містах працюють центри психологічної підтримки для таких родин. Тут проводять як індивідуальні консультації, так і групові зустрічі, де люди можуть поділитися своїми переживаннями.
«Жити в невідомості — це найстрашніше. Наші психологи допомагають родинам знайти сили продовжувати пошуки і водночас не втратити себе в цьому процесі», — пояснює психологиня Світлана Маркова.
Перспективи та міжнародний досвід
Україна активно переймає міжнародний досвід пошуку зниклих безвісти. Зокрема, вивчається досвід Боснії та Герцеговини, де після війни в 1990-х роках вдалося ідентифікувати понад 70% зниклих.
Експерти відзначають, що процес встановлення долі всіх зниклих безвісти може тривати десятиліттями після завершення активних бойових дій. Тому вже зараз важливо створювати системи, які працюватимуть довгостроково.
«Це марафон, а не спринт. Нам потрібно будувати інституції, які займатимуться пошуком протягом багатьох років після перемоги», — підкреслює Петро Яцюк, юрист-міжнародник.
Тема зниклих безвісти стосується кожного українця, адже за кожною цифрою статистики — людська доля та родина, яка чекає на будь-яку інформацію. І поки триває війна, пошук не припиняється ні на день.
