Вони сидять колом – хтось посміхається, хтось затягується цигаркою, а хтось задумливо дивиться вдалечінь. На столі – планшет із відкритим листуванням, де, ймовірно, перекидаються короткими повідомленнями з командуванням. Сучасні запорожці пишуть відповідь путіну. Саме так українські захисники з передової переосмислили знамениту картину Іллі Рєпіна, зробивши власну фотореконструкцію, яка за кілька днів розлетілася мережею.
«Коли ми побачили цю фотографію в мережі, то просто не могли відвести погляд. У цих хлопцях – той самий козацький дух, та сама нескореність і свобода», – ділиться враженнями Олександр Коваленко, харківський історик і дослідник козацтва.
Історичний контекст картини
Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» завжди викликала багато дискусій в українському суспільстві. З одного боку – безумовний шедевр світового мистецтва, з іншого – твір, створений за часів Російської імперії художником, якого Росія вважає своїм.
«Рєпін народився на Харківщині, в Чугуєві, вивчав українську історію та фольклор. Він захоплювався козацтвом і всім життям був пов’язаний з Україною. Але працював у імперському контексті, тому його творчість часто інтерпретується у викривленому світлі», – пояснює Марина Петренко, мистецтвознавиця з Харківського художнього музею.
Сучасне переосмислення картини нашими військовими – це не просто гарна світлина чи влучний жарт. Це потужна символічна дія, яка має глибокий зв’язок із нашою історією та сьогоденням.
Символічне значення реконструкції
«Запорожці на картині Рєпіна сміються з претензій Османської імперії на їхні землі. Сьогодні українські військові так само сміються з імперських амбіцій Росії», – говорить військовий історик Антон Михайленко. – «Але є суттєва різниця: наші хлопці не просто пишуть дотепну відповідь, вони щодня доводять справами, що Україна – незалежна держава, яка здатна захистити себе».
Історія створення фотореконструкції
Бійці 72-ї окремої механізованої бригади, які зробили цю реконструкцію, розповідають, що ідея виникла спонтанно. «Ми якось вечеряли після зміни на позиціях, і хтось згадав цю картину. Почали жартувати, що ми зараз як ті запорожці – пишемо відповідь сучасному “султану”. Вирішили зробити фото на згадку, а воно так розлетілося», – ділиться боєць з позивним «Історик».
Мистецьке значення
Харківські мистецтвознавці відзначають, що така реконструкція – це приклад того, як історичне мистецтво може бути переосмислене і актуалізоване. «Це чудовий приклад деколонізації культури на практиці. Замість відкидати твір через його імперський контекст, наші захисники перезавантажують його, наповнюють новим, автентично українським змістом», – вважає Тарас Шевченко, куратор харківської галереї сучасного мистецтва.
Психологічний аспект
Військові психологи зазначають, що таке творче переосмислення має також терапевтичний ефект. «Гумор та творчість – потужні інструменти для подолання стресу на фронті. Хлопці перетворюють історичний наратив, беруть його під свій контроль, і це дає відчуття сили та єдності з попередніми поколіннями борців за волю», – пояснює військова психологиня Олена Вишневська.
Деталі та символіка
Особливу увагу привертають деталі фотореконструкції: замість козацьких шабель – сучасна зброя, замість пергаменту – планшет, замість чуприн – тактичні шоломи. Але погляди, жести і, головне, дух – ті самі.
«Я думаю, що сам Рєпін був би в захваті від такої інтерпретації своєї роботи. Він прагнув передати дух свободи, а не прославляти імперію», – вважає Петренко.
Резонанс у Харкові
У Харкові, рідному для Рєпіна місті, ця фотореконструкція викликала особливий резонанс. «Ми бачимо, як через такі символічні дії відбувається повернення Рєпіна в український культурний контекст, звільнення його від імперських нашарувань», – коментує Олександр Гаврилюк, директор Харківського центру культурних досліджень.
Оригінал картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» зберігається в Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Другий варіант картини, який Рєпін писав одночасно з першим, знаходиться в Харківському художньому музеї. «Можливо, колись картина повернеться до України, як повернулася наша територіальна цілісність і незалежність», – сподівається Петренко.
А поки що нові запорожці продовжують писати свою відповідь – не лише словами, а й героїчними вчинками на полі бою. І роблять це з тією ж непохитною відвагою і гумором, що й їхні славні предки.