Ще три роки тому мало хто міг уявити, що українські технології безпілотників стануть настільки затребуваними на міжнародному ринку. Сьогодні ж деталі для військових дронів, вироблені в Харкові та інших містах України, активно закуповують виробники з країн НАТО. Це не просто бізнес-успіх — це визнання якості та інноваційності наших розробок.
Минулого тижня я відвідав виробничий майданчик компанії “Аеротех” на околиці Харкова. Звичайна промислова будівля, яку легко проїхати і не помітити. Але саме тут створюються компоненти, які згодом стають частиною високотехнологічних безпілотників для країн Альянсу.
“Ми почали як маленька команда ентузіастів ще до повномасштабного вторгнення. Тоді працювали переважно над цивільними рішеннями для аграріїв та енергетиків”, — розповідає Олег Савченко, технічний директор підприємства. — “Війна змусила нас переорієнтуватися. Виявилося, що наші розробки в області стабілізації камер та системах управління дуже цінуються іноземними партнерами”.
Згідно з даними Міністерства економіки України, експорт комплектуючих для дронів за останній рік збільшився майже втричі. Найбільше закуповують Польща, Литва та Чехія, де розташовані виробництва, що працюють на замовлення Альянсу.
Що саме постачає Україна?
Українські компанії спеціалізуються на виготовленні систем стабілізації зображення, програмного забезпечення для автономної навігації та надлегких композитних матеріалів. Особливо цінуються вітчизняні розробки в області захисту від радіоелектронної боротьби — досвід, який наші інженери отримали в бойових умовах.
“Наші рішення для захисту каналу зв’язку від глушіння пройшли випробування в найскладніших умовах. Жодні полігонні тести не зрівняються з реальним бойовим досвідом”, — пояснює Віталій Кравченко, розробник програмного забезпечення однієї з харківських компаній.
На заводі у Дергачах, що під Харковом, щомісяця виготовляють близько 5000 плат керування для безпілотників. Близько 70% цієї продукції йде на експорт. Тут працюють позмінно, забезпечуючи цілодобове виробництво.
Від гаража до міжнародного ринку
Цікаво, що більшість українських компаній, які зараз співпрацюють із західними виробниками дронів, починали як невеликі стартапи. Історія харківської “ДронТех” типова для цього сектору.
“Починали у 2018-му буквально в гаражі. Було чотири ентузіасти і трохи обладнання”, — згадує Марина Петренко, співзасновниця компанії. — “Сьогодні у нас працює 76 людей, і ми є постійним постачальником для трьох великих європейських виробників”.
Наші інженери швидко адаптуються до вимог замовників, пропонуючи нестандартні рішення за конкурентною ціною. “Українська інженерна школа завжди славилася своєю креативністю. Ми вміємо знаходити рішення там, де інші бачать лише проблеми”, — з гордістю зауважує Петренко.
Виклики та перспективи
Звісно, шлях українських виробників на міжнародний ринок не встелений трояндами. Виробники стикаються з логістичними проблемами, постійними відключеннями електроенергії та бюрократичними перепонами при експорті продукції військового призначення.
“Найскладніше — це логістика. Доставити готову продукцію до Польщі чи Литви в умовах війни — це справжній квест”, — ділиться Андрій Ковальчук, директор з логістики компанії “АероСистемс”.
Проте перспективи розвитку галузі виглядають оптимістично. За прогнозами експертів, ринок військових дронів у країнах НАТО зростатиме щонайменше на 15% щороку протягом наступного десятиліття. І українські виробники мають всі шанси зайняти на ньому значну нішу.
“Після перемоги України цей напрямок може стати одним із ключових для нашої економіки”, — вважає Олександр Мироненко, експерт з оборонної промисловості. — “Ми маємо унікальний бойовий досвід, талановитих інженерів і розуміння реальних потреб військових. Це безцінна комбінація для розвитку технологій безпілотників”.
Харків, який завжди був центром інженерної думки в Україні, має всі шанси стати своєрідною “дронівською долиною” після війни. І вже сьогодні місцеві компанії доводять, що українські технології можуть бути конкурентними на найвимогливіших ринках світу.
“Ми не просто продаємо деталі — ми експортуємо український інтелект і досвід”, — підсумовує Олег Савченко. І з цим важко не погодитися.
