Сьогодні зранку знову було неспокійно. Від самого світанку чути вибухи – ворог обстрілює околиці Куп’янська. Для багатьох мешканців прикордонної зони Харківщини це вже стало жахливою буденністю. Але для команди волонтерів на чолі з Михайлом Іванченком кожен такий день – це шанс врятувати ще кількох людей з-під обстрілів.
“Коли ми приїжджаємо, люди часто питають: ‘А ви що, не боїтеся?’ Звісно, боїмося. Але хтось має це робити”, – розповідає Михайло, витираючи піт з чола після чергового виїзду до прифронтових сіл.
Ситуація в Куп’янському районі
За останній тиждень ситуація в районі Куп’янська загострилася. Російські війська активізували обстріли, а цивільне населення опинилося під постійною загрозою. За даними Харківської ОВА, з початку року з небезпечних територій Куп’янського району евакуювали понад 7 тисяч осіб. Однак сотні мешканців досі залишаються в зоні бойових дій.
“Найскладніше – вмовити людей похилого віку. Вони кажуть: ‘Де народився, там і помру’. Нам доводиться пояснювати, що краще тимчасово виїхати і повернутися після нашої перемоги”, – ділиться досвідом Олена Петренко, волонтерка з трирічним стажем.
Щоденна робота волонтерів
Волонтерська бригада працює без вихідних. Білий мікроавтобус з написом “Евакуація” став символом надії для тих, хто опинився в пастці війни. Кожен рейс – це ризик, але і врятовані життя.
Марія Степанівна, 78-річна мешканка села Кругляківка, погодилась на евакуацію лише після прямого влучання в сусідній будинок. “Три дні тому снаряд прилетів до сусідів. Добре, що їх вдома не було. А мій онук подзвонив і благав виїхати. Тепер ось їду до Харкова, а там далі до доньки в Полтаву”, – розповідає жінка, міцно тримаючи невеличкий клунок з найнеобхіднішими речами.
Гуманітарна допомога
Волонтери не лише вивозять людей, але й доставляють гуманітарну допомогу тим, хто категорично відмовляється покидати домівки. Ліки, продукти, засоби гігієни – все це щодня доправляють у найвіддаленіші куточки прифронтового району.
“Минулого тижня ми евакуювали родину з двома дітьми та паралізованим дідусем. Довелося їхати під обстрілами, але ми впоралися. Коли бачиш полегшення в очах дітей, розумієш, що ризик виправданий”, – згадує Сергій, який приєднався до волонтерської команди після звільнення Харківщини восени 2022 року.
Співпраця з владою
Місцева влада підтримує волонтерські ініціативи та координує евакуаційні заходи. Анатолій Дмитрієв, представник Куп’янської районної адміністрації, зазначає: “Без самовідданості волонтерів ми б не впоралися. Вони знають кожен провулок, кожен будинок, де залишились люди. Це неоціненна допомога”.
Психологічні виклики
Волонтери розповідають, що найважче – психологічний аспект роботи. Люди часто плачуть, покидаючи домівки, беруть із собою домашніх тварин і фотографії рідних. “Одна бабуся категорично відмовлялася їхати без свого кота. Ми шукали його по всьому подвір’ю майже годину під звуки артилерії. Знайшли, забрали обох”, – усміхається Олена.
Саме такі історії надихають волонтерів продовжувати ризиковану справу. За словами Михайла, найбільша нагорода – це дзвінки від евакуйованих, які повідомляють, що дісталися безпечного місця.
Підготовка до зими
Сьогодні команда готується до нового виїзду. Мікроавтобус заправлений, аптечки поповнені, маршрут прокладений. “Погода погіршується, а це означає, що літніх людей, які вирішать евакуюватися, може бути більше. Зима на носі, і багато хто розуміє, що без опалення та електрики буде дуже складно”, – пояснює Михайло.
Незважаючи на постійну небезпеку, волонтери залишаються оптимістами. Вони вірять, що кожна врятована людина – це маленька перемога над війною. І продовжують свою місію, незважаючи ні на що.
Героїзм буднів
“Я харків’янин, народився на Салтівці. Ми звикли не здаватися і допомагати одне одному. Куп’янськ – це теж наша земля, наші люди. І ми не покинемо їх у біді”, – каже Михайло, сідаючи за кермо перед черговим виїздом.
Історія волонтерів Куп’янська – це історія справжнього героїзму буднів, який часто залишається в тіні гучних новин. Але саме такі люди, як Михайло, Олена та Сергій, творять майбутнє України – країни, де турбота про ближнього перемагає страх і відчай.
