Харків втратив ще одного зі своїх найкращих синів. Максим Кривцов – поет, волонтер, захисник, отримав звання Героя України посмертно. Він загинув, захищаючи Україну на передовій, але його поетичне слово і справи продовжують жити серед нас.
Максим був не просто військовим – він був голосом цілого покоління, що взяло на себе відповідальність боронити країну. Його вірші, сповнені глибокого змісту та щирих емоцій, торкалися сердець багатьох харків’ян і українців по всій країні.
«Максим писав так, ніби бачив людину наскрізь. Він умів кількома рядками сказати те, що інші не висловлять і в романі», – ділиться спогадами Олена Терещенко, харківська літературознавиця та подруга Максима.
Шлях від поезії до фронту
Свого часу Максим був добре відомий у літературних колах Харкова. Його поетичні вечори збирали аншлаги в культурних просторах міста. Коли почалася повномасштабна війна, він, як і багато митців, змінив перо на зброю, але не припинив писати.
«Він завжди казав, що поезія для нього – це спосіб переосмислити реальність. А коли ця реальність стала війною, його вірші набули нової глибини», – розповідає Сергій Жадан, харківський письменник, який добре знав Максима.
До війни Максим працював викладачем, публікував свої вірші у різних виданнях, був активним учасником харківської культурної спільноти. Його добре знали в “Книгарні Є”, де він часто проводив творчі зустрічі, та в просторі “Накипіло”, де брав участь у громадських дискусіях.
Герой на полі бою
На фронті Максим Кривцов проявив себе як мужній і відданий воїн. Він служив у складі одного з добровольчих батальйонів, де швидко заслужив повагу побратимів не лише за хоробрість, але й за вміння підтримати бойовий дух підрозділу.
«Макс був тим, хто в найважчі моменти міг знайти правильні слова. Іноді це був жарт, іноді – вірш, але він завжди знаходив ключ до серця кожного», – згадує Олександр, побратим Максима, з яким вони пліч-о-пліч воювали на Донеччині.
За словами командування, Максим загинув, рятуючи поранених товаришів під час ворожого обстрілу. Його самовідданий вчинок дозволив евакуювати кількох бійців, але сам він отримав смертельне поранення.
Поетична спадщина
Попри війну, Максим продовжував творити. Його фронтові вірші, написані в окопах та бліндажах, стали унікальним документом епохи, що передає безпосередні переживання людини на війні.
«У його останніх віршах немає пафосу чи надриву. Це чесний погляд на війну очима людини, яка знає ціну кожного слова і кожного життя», – коментує Марія Василенко, редакторка харківського літературного видання, де публікувалися твори Максима.
Одна з останніх збірок Максима «Коли замовкають гармати» була видана вже після початку повномасштабного вторгнення і стала бестселером серед книг воєнної поезії. Зараз друзі поета готують до видання його останні тексти, знайдені у фронтових нотатниках.
Звання Героя – визнання подвигу
Указом Президента України Максиму Кривцову присвоєно звання Героя України посмертно. Це визнання не лише його військового подвигу, але й внеску в українську культуру та національну свідомість.
«Максим був і залишається прикладом того, як інтелектуал і митець може бути справжнім воїном. Його звання Героя – це символ нашої багатогранної боротьби», – зазначив під час церемонії нагородження представник Харківської міської ради.
На площі Свободи у Харкові відбулося прощання з Максимом, на яке прийшли сотні харків’ян – від студентів до літніх людей. Багато хто приніс з собою збірки його поезій та квіти.
Пам’ять, що житиме в серцях
Шкільна ініціатива
В одній зі шкіл Харкова, де раніше викладав Максим, планують створити меморіальну кімнату, присвячену поету-воїну. Учні вже підготували проєкт експозиції, до якої увійдуть його книги, особисті речі та фотографії.
«Діти повинні знати своїх героїв – не абстрактних, а реальних, тих, хто ходив цими ж коридорами, навчав їхніх старших братів і сестер», – говорить Наталія Петренко, директорка школи.
Літературна премія
Харківська спільнота митців також ініціювала створення літературної премії імені Максима Кривцова для молодих поетів, які пишуть на теми патріотизму та національної ідентичності.
«Максим житиме, доки живуть його слова і доки ми пам’ятаємо про нього. А ми пам’ятатимемо завжди», – каже Тарас Тимченко, харківський поет і друг Максима.
Герої не вмирають – вони продовжують жити у своїх творах, у вчинках і в серцях тих, хто їх любив. Максим Кривцов – Герой України, поет і воїн – назавжди залишиться у пам’яті харків’ян як символ незламного духу нашого міста і всієї країни.
