Нічне небо на сході України розривають спалахи. Це не феєрверки – це робота нашої протиповітряної оборони. У цій темряві, де лише звуки двигунів іранських дронів порушують тишу, бійці мобільних груп ППО захищають наші міста. Я зустрівся з одним із них – командиром групи з позивним “Сова”, щоб дізнатися, як відбувається полювання на “шахеди”.
Командир “Сова” та група Signum
“Ворог запускає їх переважно вночі. Це тактика психологічного тиску – люди не сплять, нервують. Але ми теж не спимо,” – говорить Сова, коли ми зустрічаємося на околиці Харкова. Його група “Signum” вважається однією з найефективніших у східному регіоні.
У свої 35 років Сова командує групою з шести бійців. До війни працював IT-спеціалістом у харківській компанії, а тепер щоночі виїжджає на позиції, щоб перехоплювати ворожі дрони. “У нас особлива тактика – ми ніколи не стоїмо на місці. Мобільність – наша перевага,” – пояснює він.
Арсенал та обладнання
Сова показує мені свій арсенал – кулемети, гвинтівки з оптичними прицілами та переносні системи виявлення дронів. “Усе це зібрано буквально з нуля. Спочатку було лише кілька рушниць і бажання захистити рідне місто,” – згадує він.
Одним із найцінніших надбань групи став тепловізор, переданий волонтерами. “З ним ми бачимо шахеди за кілометри. Коли інші ще тільки чують гул, ми вже готуємося до стрільби,” – з гордістю розповідає боєць.
Тактика боротьби з дронами
Тактика роботи групи постійно вдосконалюється. “Ми працюємо парами – один дивиться в тепловізор, інший готується до стрільби. Як тільки ціль входить у зону ураження, починаємо вогонь,” – пояснює командир.
Сова відверто визнає, що спочатку були помилки. “Перші кілька тижнів ми більше шукали, ніж збивали. Дрони летіли зависоко, або ми не встигали зреагувати. Але тепер у нас уже є система.”
Показники групи Signum вражають – за останні три місяці вони знищили 23 іранські дрони. “Кожен збитий шахед – це потенційно врятовані життя та інфраструктура,” – каже Сова.
Виклики та труднощі
Проте бійці зіштовхуються з серйозними викликами. “Ворог постійно змінює маршрути. Іноді запускає дрони-приманки, щоб ми відволіклися, а основна група шахедів йшла іншим коридором,” – ділиться спостереженнями командир.
Юрій, боєць групи з позивним “Механік”, до війни працював автослюсарем на СТО на Салтівці. “Найскладніше – це холодні ночі взимку. Стоїш, чекаєш, пальці дубіють, а треба зберігати концентрацію. Але коли бачиш, як падає збитий тобою дрон – це непередаване відчуття,” – розповідає він.
Навчання та вдосконалення
Група постійно навчається. “Ми аналізуємо кожен виліт – що спрацювало, а що ні. Обмінюємося досвідом з іншими підрозділами ППО. Навіть створили закриту групу в Telegram, де ділимося інформацією про тактику противника,” – говорить Сова.
За словами експерта з повітряної оборони Олексія Мельника, якого я попросив прокоментувати роботу мобільних груп, такі підрозділи стали ефективним доповненням до основних систем ППО. “Вони закривають ті ділянки, де великі комплекси недоцільно використовувати. Це приклад того, як українці адаптуються до нових загроз.”
Особиста мотивація
Сова розповідає, що відчуває особливу відповідальність перед харків’янами. “Я сам із Північної Салтівки. Бачив, як ракети та дрони руйнували наші будинки. Тому кожен виліт для мене – особиста справа.”
Значну підтримку групі надають місцеві мешканці. “Люди приносять нам термоси з кавою, домашню їжу. Дехто допомагає з паливом для генераторів. Це дуже підтримує,” – ділиться боєць “Дизель”, колишній водій маршрутки з 602-го маршруту.
Потреби та результати
Незважаючи на успіхи, бійці говорять про потребу в додатковому обладнанні. “Нам потрібні ще тепловізори, системи нічного бачення, засоби зв’язку. З цим було б ще ефективніше,” – каже Сова.
За інформацією обласної військової адміністрації, завдяки роботі мобільних груп ППО кількість успішних атак шахедів на Харківщині зменшилася на 40% за останні півроку.
“Найважливіше – це командна робота. У нас кожен знає свою роль і ніхто не підводить. Може, тому в нас і результати такі,” – підсумовує командир групи.
Коли ми прощаємося, чую сигнал повітряної тривоги. Сова та його бійці миттєво збираються і вирушають на позиції. “Це наша робота,” – кидає він на ходу. “Ми повинні бути там, де нас чекають. А вас чекають ваші читачі.”
Я дивлюся, як зникають у темряві вогні їхньої машини, і розумію – цієї ночі харків’яни знову можуть спати спокійніше. Бо десь там, на околицях міста, група Signum стоїть на варті нашого неба.
