На фронті ворог активно використовує нову стратегію, щоб підірвати нашу обороноздатність. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський назвав її “тактикою тисячі порізів”. Що це означає для Харкова та всієї країни, та як наші захисники протистоять цим викликам?
Як журналіст, який неодноразово бував на позиціях поблизу лінії фронту, можу сказати — ситуація справді напружена. Росіяни змінили підхід до ведення війни, і тепер замість масованих наступів на одному напрямку, намагаються створювати постійний тиск відразу на багатьох ділянках фронту.
“Вони ніби намагаються виснажити нас тисячею маленьких ран, замість одного смертельного удару”, — пояснив мені командир одного з підрозділів, розташованих на Харківському напрямку.
Сутність “тактики тисячі порізів”
За словами Олександра Сирського, ворог проводить наступальні дії одночасно на кількох напрямках, не даючи нашим військам перепочинку. Російські війська тиснуть по всій лінії фронту, створюючи постійну напругу для українських захисників.
“Вони бʼють скрізь, змушуючи нас розтягувати резерви та ресурси”, — пояснив військовий експерт Петро Галенко під час нашої зустрічі в Харківському військовому центрі. — “Їхня мета — знайти слабке місце в нашій обороні через постійний тиск”.
Тактика має і психологічний аспект. Постійні обстріли, атаки дронами, диверсії — усе це створює відчуття непереривної загрози.
Харків під прицілом
Для нас, харків’ян, ця тактика особливо відчутна. Місто стало одним із ключових напрямків ворожих спроб прорвати оборону. Як мешканець Салтівки, я на власному досвіді знаю, що означає жити під постійною загрозою обстрілів.
“Наше життя змінилося. Тепер ми постійно в тонусі”, — розповідає Марія Петренко, волонтерка з Північної Салтівки. — “Але ми не здаємося. Допомагаємо військовим, підтримуємо один одного. Харків’яни — народ стійкий”.
Уздовж північних кордонів Харківської області ворог постійно намагається знайти слабкі місця в нашій обороні. Саме тут особливо помітна ця “тактика тисячі порізів”, про яку говорить головнокомандувач.
Відповідь наших військових
Наші захисники адаптуються до нових викликів. За інформацією від військових джерел, ЗСУ посилили систему раннього виявлення атак та реагування на них.
“Ми вчимося ефективно протидіяти їхній тактиці”, — зазначив командир артилерійського підрозділу з позивним “Граніт“. — “Росіяни розраховують, що ми не зможемо прикрити всі напрямки одночасно, але вони помиляються”.
Військові аналітики підкреслюють, що для протидії “тактиці тисячі порізів” необхідно:
– Посилити систему ППО для захисту критичної інфраструктури
– Створювати мобільні резерви для швидкого реагування на прориви
– Розвивати дронову розвідку для виявлення скупчень ворожої техніки
– Ефективно використовувати західну зброю дальньої дії
Що це означає для мирних жителів
Для харків’ян ця ситуація означає необхідність бути ще більш пильними та згуртованими. Як я помітив під час підготовки репортажів у різних районах міста, люди адаптуються до нових умов життя.
“Ми вже звикли до повітряних тривог, але це не означає, що ми їх ігноруємо”, — каже Ігор Степаненко, мешканець ХТЗ. — “Навпаки, тепер ми більш відповідально ставимося до сигналів небезпеки”.
Міська влада Харкова посилює заходи цивільного захисту. У школах регулярно проводяться навчання з безпеки, у житлових будинках перевіряються укриття, волонтери допомагають літнім людям підготувати “тривожні валізи”.
Погляд у майбутнє
Незважаючи на складну ситуацію, військові експерти зазначають, що “тактика тисячі порізів” має свої обмеження. Вона вимагає від росіян значних ресурсів та людських резервів, які не нескінченні.
“Так, зараз вони мають перевагу в живій силі та артилерії, але постійні атаки виснажують і їх”, — підкреслює військовий аналітик Михайло Ковальчук. — “Наше завдання — вистояти, максимально зберігаючи сили та ресурси”.
Харків, який із перших днів повномасштабного вторгнення став символом опору, продовжує демонструвати неймовірну стійкість. Ми, харків’яни, вже не раз доводили, що здатні протистояти ворогу.
Як сказав мені один із захисників міста: “Вони можуть наносити тисячі порізів, але поки ми тримаємося разом — жоден із них не стане смертельним”.
