Коли військовий ЗСУ Олег Музлов потрапив у полон після оборони “Азовсталі”, він не міг уявити, що попереду на нього чекають 643 дні найстрашнішого випробування в житті. Сьогодні, майже через два роки після звільнення, харків’янин знаходить у собі сили ділитися своїм досвідом, аби світ знав про злочини окупантів.
“Перші дні після полону були немов у тумані. Нас вивезли з заводу, посадили в автобуси і повезли в невідомому напрямку. Тоді я ще не знав, що перетворююся на особистий номер, а не людину,” – розповідає Олег, стискаючи в руках горнятко з кавою.
Шлях полону
Морський піхотинець 36-ї бригади, Олег Музлов потрапив до полону в травні 2022 року разом з іншими захисниками Маріуполя. Спочатку – фільтраційний табір у Оленівці, потім – в’язниці в Ростовській області, а згодом – переведення до Таганрогу. Щоденні допити, катування, приниження – все, щоб зламати дух українських військових.
“Нас тримали в умовах, які важко назвати людськими. У камері, розрахованій на 6 осіб, утримували 18-20 полонених. Спали по черзі. Їжа – баланда раз на день. Перші місяці я втратив майже 30 кілограмів,” – згадує Олег.
Тортури та випробування
Найтяжчими були допити. У росіян був спеціальний відділ, який полонені між собою називали “гестапо”. Ці “слідчі” використовували електрострум, удушення, побиття та психологічний тиск. Головною метою було змусити українців відмовитися від своєї держави.
“Вони намагалися вибити з нас інформацію про командування, позиції військ, змусити нас відректися від України. Але кожен розумів – після такого не зможеш собі пробачити. Триматися допомагали думки про рідних і віра в перемогу,” – пояснює Олег.
Сила побратимства
В особливо тяжкі моменти допомагала підтримка побратимів. Навіть у нелюдських умовах ув’язнення вони організовували таємні святкування Дня Незалежності та Різдва, створили свою систему комунікації між камерами, намагалися підтримувати фізичну форму.
“Ми розуміли, що єдиний спосіб вижити – залишатися командою. Хлопці підтримували один одного як могли. Хтось тримався краще фізично, хтось – психологічно, і ми ділилися цією силою,” – розповідає морпіх.
Повернення додому
Особливо емоційно Олег згадує, як дізнався про звільнення: “Це було неочікувано. Нас підняли вночі, зачитали список прізвищ. Моє було там. У той момент я не повірив, думав – ще один етап знущань. Лише коли побачив українських представників та Червоний Хрест, зрозумів – це дійсно відбувається”.
21 вересня 2023 року Олег Музлов разом з іншими полоненими повернувся в Україну в рамках обміну. Він потрапив до одного з найбільших обмінів, коли додому повернулися 215 українських захисників.
Шлях відновлення
Після повернення почався не менш складний шлях – відновлення. Фізичні травми, посттравматичний стресовий розлад, безсоння, нічні кошмари. Олег і зараз проходить реабілітацію у Харківському військовому госпіталі.
“Повернутися до нормального життя виявилося важче, ніж я думав. Але мені пощастило – родина не відвернулася, дружина чекала, батьки не втрачали надії. Це дало сили жити далі,” – ділиться морпіх.
Місія свідчення
Сьогодні Олег виступає перед військовими, школярами та студентами, розповідаючи свою історію. Він вважає своїм обов’язком свідчити про злочини окупантів і підтримувати бойовий дух українців.
“У полоні я зрозумів одну важливу річ – наша сила в правді. Росіяни намагаються зламати не тільки тіло, а й дух. Але український дух незламний. Коли бачиш, як товариші тримаються під тортурами, але не зраджують присязі, розумієш – з таким народом ми неодмінно переможемо,” – підсумовує Олег.
За його словами, найважливіше зараз – не забувати про тих, хто досі в полоні. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, в російському полоні досі перебувають тисячі українців, як військових, так і цивільних.
“Кожен з них сподівається, що Україна їх не забуде. І наш обов’язок – робити все можливе, щоб вони повернулися додому,” – наголошує Олег Музлов, колишній полонений, який тепер став голосом тих, хто все ще чекає на звільнення.
