Російська тактика використання викрадених українських дітей як інструменту тиску на Україну привернула увагу провідних світових медіа. За даними офіційного Києва, від початку повномасштабного вторгнення росіяни незаконно вивезли понад 19 тисяч дітей, і лише близько 400 вдалося повернути додому. Ця гуманітарна трагедія набуває нових обертів, коли викрадених дітей перетворюють на “розмінну монету” в переговорному процесі.
Міжнародне висвітлення проблеми
Впливове видання The Washington Post нещодавно опублікувало масштабне розслідування, в якому проаналізувало, як Росія використовує долі дітей для політичного шантажу. “Москва обумовлює повернення викрадених малюків територіальними та політичними поступками, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права”, – цитує видання експерта з прав людини Марію Томак.
Харківська волонтерка Олена Петренко, яка займається пошуком зниклих дітей, розповіла нашій редакції: “Найстрашніше, що багатьох малюків вже передали в російські сім’ї. Їм змінюють імена, прізвища, переписують документи. Кожен день затримки – це втрачений шанс на повернення дитини у справжню родину”.
За інформацією BBC, Росія активно змінює законодавство, щоб прискорити процес усиновлення викрадених українських дітей. Співробітники “фільтраційних таборів” навмисно розлучають дітей з батьками, після чого оголошують їх “сиротами” або “покинутими”. Український психолог Ірина Ковальчук попереджає про катастрофічні наслідки такої політики: “Ці діти переживають важку травму, втрачають зв’язок із власною ідентичністю, мовою та культурою”.
Свідчення з окупованих територій
Особливу увагу привернув репортаж The New York Times із захопленого Маріуполя, де журналісти зафіксували систематичне вивезення дітей під приводом “літнього відпочинку” та “оздоровлення”. “Нам обіцяли, що діти повернуться через три тижні. Минуло вже півтора року, а про них досі немає жодної інформації”, – розповіла виданню Марина, мешканка міста, яка втратила зв’язок із 9-річним сином.
Європейські видання наголошують, що дії Росії підпадають під визначення геноциду за Конвенцією ООН. Le Monde цитує правозахисників, які вказують на системність цих злочинів: “Це не випадкові інциденти, а чітка стратегія, спрямована на знищення українського народу через його наймолодших представників”.
Юридичні наслідки та міжнародна реакція
Міжнародний кримінальний суд уже видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової саме за незаконну депортацію українських дітей. Проте російська сторона не лише заперечує звинувачення, але й відверто демонструє процес “русифікації” викрадених малюків у державних медіа.
Харківський юрист Сергій Коваленко зауважує: “Згідно з міжнародним правом, примусове переміщення дітей з окупованих територій є воєнним злочином, який не має терміну давності. Кожен причетний до цього злочину рано чи пізно постане перед судом”.
Ініціативи з пошуку та повернення дітей
На тлі цієї трагедії українська громада Харкова створила ініціативу “Знайди мене”, яка допомагає збирати інформацію про викрадених дітей та надає юридичну підтримку їхнім родинам. “Ми документуємо кожен випадок, збираємо докази, які згодом будуть використані в міжнародних судах”, – пояснює координаторка проєкту Анастасія Мельник.
Світові експерти одностайні: використання дітей як заручників у політичних іграх є одним із найжахливіших проявів нинішньої війни. Американський дипломат і колишній посол у Києві Вільям Тейлор назвав це “безпрецедентним рівнем цинізму навіть для путінського режиму“.
Тим часом українські дипломати продовжують наполягати на створенні спеціального міжнародного трибуналу для розслідування всіх воєнних злочинів Росії, включно з викраденням дітей. Лише міжнародний тиск та невідворотність покарання можуть зупинити цей гуманітарний злочин, що розгортається просто зараз на очах усього світу.
