Документальна стрічка української режисерки Аліни Горлової “Мілітантропос” отримала запрошення до офіційної програми Каннського кінофестивалю. Це визначна подія для українського кінематографу, особливо в часи, коли наша культура активно бореться за своє місце на світовій арені.
Український фільм на Каннському фестивалі
Харківські кінематографісти та глядачі з нетерпінням очікують показу фільму нашої співвітчизниці на одному з найпрестижніших кінофестивалів світу. “Мілітантропос” став результатом багаторічної роботи Горлової та її команди, які фіксували трансформацію людини в умовах війни.
“Кіно — це потужний інструмент комунікації з міжнародною спільнотою. Через нього ми можемо показати реальність, яку переживає Україна”, — розповідає Аліна Горлова, пояснюючи свою мотивацію створення фільму.
Фокус на українських героях
Особливістю “Мілітантропоса” є фокус на українських героях та їхніх історіях без акцентування уваги на російському вторгненні. “Я свідомо вирішила зосередитись на трансформаціях українців, а не на агресорі. Це наша історія, і ми маємо право розповідати її так, як відчуваємо”, — наголошує режисерка.
Стрічка знімалася протягом п’яти років у різних куточках України. Знімальній групі довелося працювати в надскладних умовах, часто ризикуючи власною безпекою. “Були моменти, коли ми не знали, чи вдасться завершити проєкт. Але відчуття відповідальності перед героями фільму давало сили продовжувати”, — згадує Горлова.
Культурна перемога України
Харківський кінокритик Марина Петренко вважає появу українського фільму в програмі Канн важливою перемогою: “Це не просто досягнення Аліни та її команди, це перемога всієї української культури. Особливо цінно, що фільм потрапив до Канн своєю мистецькою якістю, а не лише завдяки актуальності теми”.
Герої фільму
У центрі уваги “Мілітантропоса” — історії звичайних українців, чиє життя докорінно змінила війна. Серед героїв — військові, медики, волонтери та цивільні, які демонструють неймовірну стійкість і здатність до адаптації.
“Війна змінює людей незворотно. Я намагалася зафіксувати ці зміни — і травматичні, і ті, що дають силу. Це дослідження людини в екстремальних умовах”, — пояснює режисерка.
Мистецький підхід до документалістики
Особливість підходу Горлової полягає у відмові від політичних декларацій на користь глибокого дослідження людської природи. “Я переконана, що справжня сила кіно — в здатності викликати емпатію. Коли глядач бачить конкретну людину, її переживання та вибори, це впливає сильніше за будь-які політичні заяви”, — вважає Аліна.
На питання про реакцію міжнародної спільноти Горлова відповідає з обережним оптимізмом: “Поки що відгуки дуже теплі. Люди бачать універсальність цієї історії. Навіть ті, хто далекий від українського контексту, знаходять у фільмі щось близьке до власного досвіду”.
Визнання міжнародних експертів
Селекціонери Каннського фестивалю відзначили стрічку за її візуальну мову та глибину режисерського погляду. “Нам важливо було представити не просто документальне свідчення, а справжнє авторське висловлювання. Мистецтво має говорити своєю унікальною мовою”, — підкреслює Горлова.
Поява “Мілітантропоса” в Каннах також стала результатом підтримки Українського культурного фонду та міжнародних копродюсерів, які повірили в важливість цього проєкту. “Без підтримки багатьох людей і організацій фільм просто не відбувся б. Це результат спільних зусиль”, — зізнається режисерка.
Збереження історичної пам’яті
За словами Горлової, головне завдання фільму — зберегти пам’ять і досвід цього періоду української історії. “Це важливо не лише для міжнародної аудиторії, але й для нас самих. Коли ми фіксуємо травматичний досвід через мистецтво, це допомагає його пережити і осмислити”, — переконана авторка.
Після премʼєри в Каннах творці планують широкий міжнародний прокат та спеціальні покази в українських містах, включаючи Харків. “Дуже важливо, щоб фільм побачили саме в Україні. Це наш спільний досвід, наша історія”, — наголошує Горлова.
Український кінематограф, попри всі виклики, продовжує розвиватися і знаходити свій голос на міжнародній арені. “Мілітантропос” — ще одне свідчення того, що українське кіно здатне говорити про найскладніші питання сучасності мовою справжнього мистецтва.
