Харків, 16 червня 2025 – 43-річний Олександр Коваленко, боєць 92-ї окремої механізованої бригади, помер у Харківській обласній клінічній лікарні через три тижні після повернення з російського полону. Трагічна звістка сколихнула не лише Харків, але й усю Україну, змусивши знову говорити про нелюдські умови утримання наших військових у ворожому полоні.
Історія полону
Олександр потрапив у полон під час оборони Куп’янського напрямку в серпні 2024 року. У полоні провів майже 10 місяців. За словами побратимів, він був досвідченим військовим, який з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.
“Сашко був надійним плечем для всіх нас. Завжди спокійний, розважливий, умів підтримати у найскладніших ситуаціях. Коли дізнався, що він у полоні, я був впевнений, що він витримає і повернеться. Але те, що з ним зробили… це не війна, це звірство”, — розповідає Максим Степаненко, товариш Олександра по службі.
Стан після звільнення
Після звільнення з полону 25 травня в рамках обміну військовополоненими, Олександр одразу потрапив до лікарні. Лікарі діагностували численні травми внутрішніх органів, зламані ребра, сліди тортур електрострумом та важке виснаження організму.
“Стан полонених, які повертаються, часто критичний. Але випадок Олександра Коваленка — один з найважчих, які ми бачили. Тортури, яким він піддавався, були не просто жорстокими, вони були нелюдськими”, — коментує Ірина Лисенко, заступниця головного лікаря Харківської обласної клінічної лікарні.
Свідчення родини
Дружина Олександра, Наталя, не відходила від нього з моменту повернення. “Він дуже змінився. Схуд майже на 30 кілограмів. Але найстрашніше було в його очах — там був біль, якого я раніше не бачила. Він намагався триматися, але тіло здавало. Останні дні говорив тихо, але часто повторював, що головне — він вдома”, — згадує жінка.
За словами Наталі, останні кілька днів Олександр розповідав про умови в полоні: відсутність медичної допомоги, систематичні побиття, тортури, психологічний тиск. “Вони знущалися з усіх. Особливо діставалося тим, хто мав татуювання з українською символікою або був з добровольчих батальйонів”, — переказує слова чоловіка Наталя.
У родині Коваленків залишилися двоє дітей — 16-річний син та 12-річна донька. “Тато завжди казав, що повернеться. І він повернувся, але ненадовго”, — каже син Андрій, стримуючи сльози.
Ситуація з військовополоненими
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з початку повномасштабного вторгнення понад 2800 українських військових повернулися з російського полону. Багато хто з них потребує тривалого лікування та реабілітації.
“Випадок Олександра Коваленка — це не поодинокий випадок. Росія систематично порушує Женевські конвенції щодо поводження з військовополоненими. Ми фіксуємо всі ці порушення і передаємо інформацію до міжнародних судових інстанцій”, — заявив Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Реакція громади
Харківська військово-цивільна адміністрація повідомила, що похорон Олександра Коваленка відбудеться 19 червня на Алеї Героїв міського кладовища. Міський голова Харкова вже висловив співчуття родині та запевнив, що місто надасть усю необхідну підтримку близьким загиблого.
“Історія Олександра — це історія незламності українського духу. Він витримав пекло полону, зміг повернутися до рідних, хоч і ненадовго. Наш обов’язок — пам’ятати про таких героїв і боротися за справедливість”, — зазначив Максим Панченко, керівник харківського центру підтримки ветеранів “Повернення”.
Правозахисники закликають міжнародні організації посилити тиск на Росію щодо дотримання прав військовополонених та забезпечити регулярний доступ представників Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць утримання українських бранців.
