У серці Харкова відбулася подія, яку театральна спільнота очікувала з нетерпінням — прем’єра опери “Золотий обруч” у постановці знаного українського режисера Івана Уривського. Цей проєкт став не просто новою виставою, а справжнім культурним явищем, що поєднує класичну основу з сучасними мистецькими тенденціями.
Режисерський підхід
Іван Уривський, відомий своїми сміливими інтерпретаціями класичних творів, цього разу звернувся до музичної спадщини Бориса Лятошинського. Опера “Золотий обруч”, створена за мотивами повісті Івана Франка “Захар Беркут”, отримала нове життя через бачення режисера, який не боїться експериментувати з формою, залишаючись вірним глибинному змісту твору.
“Для мене це була надзвичайна можливість працювати з матеріалом, який має колосальну культурну вагу”, — розповідає Уривський. “Я прагнув створити постановку, яка б резонувала із сучасним глядачем, але не втратила зв’язку з українською культурною традицією”.
Процес створення
Процес створення опери тривав понад рік. Харківський національний академічний театр опери та балету надав режисеру повну свободу творчості, що дозволило реалізувати його сміливе бачення. “Наш театр завжди відкритий до інновацій, особливо коли йдеться про співпрацю з такими яскравими митцями, як Іван Уривський”, — зазначає художній керівник театру Олександр Васильєв.
Музичне переосмислення
Особливістю постановки стало переосмислення музичного матеріалу. Диригент Віктор Плоскіна разом з оркестром працювали над тим, щоб підкреслити сучасність звучання партитури Лятошинського. “Ця музика вражає своєю глибиною і актуальністю. Наше завдання було донести її до слухача так, щоб він відчув і потужну традицію, і її сучасне звучання”, — ділиться Плоскіна.
Драматургія
У центрі оперної драматургії — історія боротьби карпатської громади проти монгольських загарбників у XIII столітті. Проте Уривський виводить цю розповідь на новий рівень, роблячи її універсальною історією про боротьбу за свободу, гідність і збереження ідентичності.
Художнє оформлення
Сценографія
Сценографія вистави, створена художницею Наталією Ломакіною, вражає своїм мінімалізмом і глибокою символікою. “Ми відмовилися від буквального відтворення історичних декорацій, натомість створили простір, де час і місце стають умовними категоріями”, — пояснює Ломакіна. На сцені домінують натуральні матеріали: дерево, камінь, тканина, що створюють відчуття архаїчності й водночас сучасності.
Вокальний склад
Вокальний склад опери зібрав найяскравіших солістів України. Головні партії виконують Андрій Маслаков (Захар Беркут), Марія Костенко (Мирослава) та Дмитро Хоролець (Тугар Вовк). “Працювати з Іваном Уривським — це завжди виклик для вокаліста”, — розповідає Маслаков. “Він вимагає не просто технічної довершеності, а й глибокого емоційного занурення у роль, справжнього проживання долі свого персонажа”.
Хореографія
Хореографія, створена Павлом Івлюшкіним, стала органічною частиною вистави. “У цій опері танець — це не декоративний елемент, а повноцінна мова, що розкриває емоційний підтекст подій”, — підкреслює хореограф. Пластичні сцени вражають своєю експресією і глибиною метафор.
Робота з хором
Особливу увагу режисер приділив роботі з хором, який у цій постановці стає важливим дійовим персонажем. “Хор — це голос народу, голос колективної пам’яті”, — пояснює Уривський. “Я хотів, щоб кожен хорист відчував себе індивідуальністю і водночас частиною потужного цілого”.
Костюми
Костюми, розроблені молодою харківською дизайнеркою Оленою Верещак, поєднують етнічні мотиви з сучасними силуетами. “Я спиралася на традиційний карпатський одяг, але трансформувала його, щоб підкреслити позачасовість цієї історії”, — розповідає Верещак.
Сприйняття публікою
На прем’єрі, що відбулася минулого тижня, були присутні провідні культурні діячі України. Театральний критик Ольга Стельмашевська відзначила: “Уривський створив не просто оперу, а багаторівневе висловлювання про нашу ідентичність, нашу історію і наше майбутнє. Це робота, яка змушує відчувати і думати”.
Харків’яни зустріли нову постановку з ентузіазмом. “Я не великий шанувальник опери, але ця вистава мене по-справжньому зачепила”, — ділиться враженнями студент Максим Коваль. “Вона говорить про речі, які хвилюють кожного українця сьогодні”.
Майбутнє постановки
Опера “Золотий обруч” стане частиною постійного репертуару театру, а також планується її показ на міжнародних фестивалях. “Це робота, якою Україна може пишатися на світовій сцені”, — підсумовує директор театру Ірина Володіна.
Іван Уривський не зупиняється на досягнутому і вже планує наступні проєкти. “Кожна вистава — це діалог з глядачем, з історією, з сучасністю”, — говорить режисер. “І цей діалог має тривати, особливо у такі складні для нашої країни часи”.
Опера “Золотий обруч” у постановці Івана Уривського — це не просто відродження класичного твору, а його нове прочитання, що відповідає духовним запитам сучасного українського суспільства.
