Кожна третя журналістка в Україні зазнає цькування в інтернеті. Це не просто статистика – це реальність, з якою стикаються мої колеги щодня. За роки роботи в медіа я бачила, як талановиті журналістки зникали з професії через систематичні цькування, погрози та атаки в мережі.
Організація “Жінки в медіа” підготувала практичний гайд для редакцій, що детально описує, як діяти протягом перших 24 годин після виявлення онлайн-атаки на журналістку. Документ пропонує комплексний підхід, який може стати рятівним для багатьох редакцій та їхніх співробітниць.
Перші кроки при виявленні атаки
Якщо ви помітили, що ваша колега стала об’єктом цькування, найважливіше – не залишати її наодинці з проблемою. За словами Ольги Веснянки, координаторки проєкту, “Перші години після початку атаки часто визначають, наскільки серйозними будуть наслідки для психологічного та професійного стану журналістки”.
Гайд рекомендує негайно повідомити керівництво редакції та створити команду підтримки з 3-4 осіб, які допоможуть постраждалій журналістці впоратися з ситуацією.
“Коли на мене розпочалася атака через розслідування про корупцію, найстрашнішим було відчуття самотності. Здавалося, що весь світ обернувся проти мене. Лише завдяки підтримці колег я змогла продовжити роботу”, – поділилася зі мною харківська журналістка Марина Ковальчук, яка пережила масштабну кампанію цькування минулого року.
Документування та оцінка загроз
Важливий крок – збір і збереження доказів. Гайд радить робити скріншоти всіх образливих повідомлень, коментарів та погроз з фіксацією дати та часу. Ці матеріали можуть знадобитися для юридичних дій або звернення до правоохоронних органів.
“Не видаляйте погрози, хоч як це не хочеться зробити. Документуйте все. Ми бачили випадки, коли саме збережені скріншоти допомагали притягнути кривдників до відповідальності”, – наголошує Тетяна Рудь, юристка ГО “Жінки в медіа”.
Наступний крок – оцінка рівня загрози. Автори гайду розробили спеціальну шкалу, що допомагає визначити серйозність ситуації: від 1 рівня (поодинокі негативні коментарі) до 5 рівня (прямі погрози життю та безпеці, доксинг, розповсюдження особистих даних).
Комунікація з аудиторією та модерація
Редакція повинна розробити чітку стратегію реагування. Якщо атака відбувається в коментарях під матеріалами на сайті видання, важливо посилити модерацію та видаляти образливі повідомлення.
Для харківських медіа це особливо актуально, адже в прикордонному регіоні журналістки часто стають мішенями через висвітлення чутливих тем, пов’язаних з безпекою та обороною.
“Минулого місяця наша редакторка соціальних мереж опинилася під шквалом атак після репортажу про відновлення міста. Ми посилили модерацію та відключили коментарі під найбільш проблемними постами. Це допомогло зменшити тиск і захистити колегу”, – розповідає Олександр Петренко, головний редактор одного з харківських онлайн-видань.
Психологічна підтримка
Одним з найважливіших аспектів є забезпечення психологічної підтримки для журналістки. Гайд рекомендує надати постраждалій можливість взяти відпустку або перейти на інші теми, а також забезпечити доступ до психологічної допомоги.
“Ми співпрацюємо з психологами, які спеціалізуються на допомозі медіапрацівникам. Це має бути стандартною практикою для кожної редакції”, – переконана Наталя Гуменюк, медіаекспертка та засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу.
У Харкові така підтримка особливо необхідна, адже місцеві журналісти працюють в умовах постійного стресу та підвищених ризиків.
Правова допомога та безпека
Якщо атака містить погрози фізичною розправою або інші протиправні дії, редакція повинна допомогти журналістці звернутися до правоохоронних органів. Гайд містить зразки заяв та контакти відповідних служб.
“На жаль, наші правоохоронні органи не завжди серйозно ставляться до онлайн-погроз. Але ситуація поступово змінюється, і дедалі більше таких справ доходять до суду”, – зазначає Людмила Панкратова, юристка Інституту масової інформації.
Для забезпечення фізичної безпеки журналістці може знадобитися тимчасова зміна місця проживання або додаткові заходи безпеки, особливо якщо атака містить елементи доксингу – розповсюдження особистих даних.
Аналіз та превентивні заходи
Після подолання гострої фази атаки важливо проаналізувати ситуацію та розробити стратегію запобігання подібним випадкам у майбутньому. Це може включати навчання співробітників з питань цифрової безпеки, розробку редакційних протоколів реагування на атаки та створення мережі підтримки.
“Ми проводимо регулярні тренінги з цифрової гігієни для наших журналістів. Це допомагає мінімізувати ризики та бути готовими до можливих атак”, – ділиться досвідом Ірина Золотарьова, керівниця відділу новин одного з харківських телеканалів.
Системна проблема потребує системних рішень
За даними дослідження ГО “Жінки в медіа”, 73% атак на журналісток в Україні пов’язані з їхньою професійною діяльністю, а не з особистими факторами. Це свідчить про системну проблему, яка потребує уваги всієї медіаспільноти.
“Онлайн-атаки – це не просто неприємність. Це форма цензури, спроба змусити жінок замовкнути або покинути професію”, – наголошує Ольга Веснянка.
Для харківських медій, які працюють у непростих умовах прифронтового міста, впровадження цих рекомендацій може стати вирішальним для збереження кадрів та забезпечення якісної роботи.
Повний текст гайду доступний на сайті організації “Жінки в медіа”. Документ містить чек-листи та практичні рекомендації, адаптовані для різних типів редакцій – від малих локальних медіа до великих всеукраїнських платформ.
Кожна редакція повинна бути готова захистити своїх співробітників, особливо коли мова йде про цілеспрямовані атаки на журналісток. Адже професійні медіа сильні своєю солідарністю та взаємною підтримкою.
