Харків’яни відчувають наростаючу напругу на фронті. Останніми тижнями розмови про артилерійські дуелі змінилися тривожним очікуванням. Військові, з якими мені вдалося поспілкуватися під час нещодавньої поїздки на позиції поблизу Куп’янська, говорять про вимушену економію снарядів. Це вже не просто чутки — ситуація з боєприпасами стає критичною через затримку американської допомоги.
“Ми змушені дуже ретельно обирати цілі. Якщо раніше могли відпрацювати по скупченню техніки противника десятком снарядів, то зараз маємо витратити не більше трьох-чотирьох, і всі повинні влучити”, — розповідає командир артилерійської батареї Сергій, 42-річний харків’янин, який до війни працював інженером на одному з підприємств Немишлянського району.
Реальні наслідки політичних рішень
Проблема нестачі боєприпасів загострилася після того, як республіканці у Конгресі США заблокували пакет допомоги Україні обсягом 60 мільярдів доларів. За даними Міністерства оборони України, щоденні потреби наших військових у 155-мм снарядах складають близько 8000 одиниць, тоді як фактичні поставки зараз покривають лише 30% цієї кількості.
“Ми відчуваємо різницю майже щодня”, — говорить Максим, офіцер управління артилерійської бригади, яка тримає оборону на харківському напрямку. “Ворог може випустити 5-6 тисяч снарядів на добу на окремих ділянках, а ми змушені відповідати значно меншою кількістю”.
Експерти зазначають, що така асиметрія у використанні артилерії дає росіянам тактичну перевагу, особливо на ділянках, де вони намагаються просунутися вперед.
Пошук альтернативних рішень
У відповідь на критичну ситуацію Україна активізувала переговори з європейськими партнерами. За словами Миколи Бєлєскова, військового аналітика Національного інституту стратегічних досліджень, якого я зустрів на конференції з питань безпеки минулого тижня у Харкові, країни ЄС намагаються збільшити виробництво снарядів калібру 155 мм.
“Чеська ініціатива щодо закупівлі боєприпасів за межами НАТО і ЄС може дати певний результат, але ці обсяги не замінять американських поставок повністю”, — пояснює Бєлєсков.
Українські підприємства також нарощують виробництво, але повністю задовольнити потреби фронту наразі неможливо. Директор одного з харківських оборонних підприємств, який побажав залишитися анонімним, розповів мені, що виробничі потужності збільшились утричі порівняно з довоєнним періодом, але це все одно крапля в морі потреб.
“Ми працюємо цілодобово, запровадили додаткові зміни. Наші працівники розуміють важливість завдання, багато хто має родичів на фронті”, — зазначає він.
Вплив на тактику та моральний дух
Військові змушені адаптувати тактику до нових реалій. За словами полковника Віктора Кравченка, який проводить навчання для артилеристів, зараз акцент робиться на точності та ефективності кожного пострілу.
“Ми більше працюємо з дронами для корегування вогню, щоб кожен снаряд досягав цілі. Також активніше використовуємо високоточне озброєння там, де воно доступне”, — пояснює Кравченко.
Проте нестача боєприпасів впливає і на моральний стан військових. “Хлопці відчувають фрустрацію, коли бачать, що противник обстрілює наші позиції, а ми не можемо адекватно відповісти”, — зізнається військовий психолог Олена Тарасенко, яка працює з бійцями, що повертаються з передової.
Міжнародний контекст
Ситуація з американською допомогою розвивається на тлі президентських виборів у США, і це додає невизначеності. Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, під час свого візиту до Харкова минулого місяця підкреслив важливість диверсифікації джерел постачання зброї та боєприпасів.
“Ми вдячні США за їхню підтримку, але також працюємо над зміцненням співпраці з європейськими партнерами та нарощуванням власного виробництва”, — зазначив міністр під час зустрічі з місцевою владою та представниками бізнесу.
Що це означає для Харкова?
Для харків’ян питання забезпечення армії боєприпасами має особливе значення, враховуючи близькість міста до кордону з Росією. Останнє загострення ситуації на Вовчанському напрямку викликало занепокоєння серед місцевих жителів.
“Ми щодня чуємо звуки обстрілів, і коли дізнаємося, що нашим військовим не вистачає снарядів, звичайно, це тривожить”, — ділиться Наталія Петренко, волонтерка з Салтівки, яка координує збір допомоги для військових.
Харківські волонтерські організації активізували збір коштів на закупівлю дронів та інших технічних засобів, які можуть компенсувати нестачу артилерійських боєприпасів. За минулий місяць лише через одну з місцевих ініціатив було зібрано понад 2 мільйони гривень.
Перспективи та прогнози
Військові експерти сходяться на думці, що Україна зможе пережити нинішній складний період, але це потребуватиме значних зусиль як на дипломатичному, так і на військовому фронтах.
“Ситуація складна, але не катастрофічна”, — вважає генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, який виступав минулого тижня на форумі безпеки в Харкові. “Ключове завдання зараз — максимально ефективно використовувати наявні ресурси та прискорити поставки від європейських партнерів”.
Для багатьох харків’ян, з якими я спілкувався останніми днями, питання забезпечення армії не є абстрактним. Майже в кожній родині є хтось, хто служить або воював. І всі розуміють: від того, чи матимуть наші артилеристи достатньо снарядів, залежить не лише ситуація на фронті, але й безпека наших домівок.
Як один з артилеристів сказав мені на прощання: “Ми впораємося за будь-яких умов. Але якщо матимемо достатньо снарядів, зробимо це швидше і з меншими втратами”.
