Росія може утримувати близько 35 тисяч депортованих українських дітей – такого висновку дійшли дослідники з Єльського університету. Ця цифра вражає, адже за офіційними даними українського уряду, підтверджено вивезення понад 19 тисяч дітей. Різниця в цих показниках свідчить про масштаб трагедії, яка розгортається на окупованих територіях.
Наша редакція поспілкувалася з експертами та родинами, які намагаються повернути своїх дітей з Росії. Історії, які ми почули, вражають своєю жорстокістю та систематичністю дій окупантів.
Свідчення родин
“Мою племінницю забрали з дитячого будинку в Маріуполі. Ми дізналися про це лише через три місяці від волонтерів,” – розповідає Марина Ковальчук з Харкова. “Зараз вона десь у Підмосков’ї, нам відомо тільки назву міста, але точної адреси немає. Російська сторона відмовляється надавати інформацію, посилаючись на ‘турботу про безпеку дитини'”.
Масштаби депортації
Експерти Єльського університету стверджують, що Росія проводить системну політику викрадення дітей з окупованих територій України. Науковці визначили понад 40 таборів, де українських дітей піддають російській пропаганді та перевихованню. Такі дії відповідають визначенню геноциду згідно з міжнародним правом.
Харківська правозахисниця Олена Верещак, яка допомагає родинам у пошуку дітей, пояснює: “Окупанти використовують різні схеми – від так званої ‘евакуації’ з небезпечних зон до прямого викрадення. Часто дітей спочатку вивозять до фільтраційних таборів, а потім розподіляють по різних регіонах Росії. Там їм видають російські документи, змінюють прізвища, а зв’язок з українськими родичами блокують”.
Ситуація в Харківській області
За даними Харківської військової адміністрації, тільки з нашої області було вивезено понад 1800 дітей. Після деокупації частини територій вдалося повернути близько 300 малюків, але доля інших досі невідома.
Міжнародна реакція
Міжнародні організації, включаючи ООН та Міжнародний кримінальний суд, визнали депортацію українських дітей воєнним злочином. Саме за це проти Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової було видано ордери на арешт.
Процес повернення
Процес повернення дітей надзвичайно складний і болісний. Українська влада, спільно з міжнародними партнерами, створила спеціальний механізм “Повернення”. Завдяки йому вже вдалося повернути понад 390 дітей.
“Кожне повернення – це окрема спецоперація, яка вимагає місяців підготовки та залучення дипломатів третіх країн,” – розповів наш джерело в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. “Росія не визнає викрадення дітей і подає це як ‘гуманітарну допомогу’, тому юридичні механізми повернення вкрай обмежені”.
Психологічні наслідки
Психологи наголошують: кожен день перебування в Росії – це травма для українських дітей. Їх примушують відмовлятися від рідної мови, культури, нав’язують спотворену картину світу. Багато дітей зазнають насильства та приниження.
“Після повернення з дітьми працюють психологи, але наслідки такої травми можуть проявлятися роками,” – пояснює Тетяна Кравченко, дитячий психолог з Харкова. “Особливо страждають діти, які перебували в Росії тривалий час – більше шести місяців. Вони відчувають проблеми з ідентичністю, довірою, мають посттравматичний стресовий розлад”.
Шляхи вирішення проблеми
Міжнародні експерти закликають світову спільноту посилити тиск на Росію та створити ефективніші механізми повернення викрадених дітей. Також важливо документувати всі випадки депортації для майбутніх судових процесів.
Українські правозахисники створили спеціальну гарячу лінію для родин, які шукають своїх дітей. Кожен, хто має інформацію про викрадених дітей, може звернутися за допомогою.
“Ми не зупинимось, доки кожна українська дитина не повернеться додому,” – наголошує Ольга Стефанишина, віцепрем’єрка з питань європейської інтеграції. “Це питання номер один на всіх міжнародних переговорах”.
А поки тривають дипломатичні баталії, тисячі українських батьків щодня прокидаються з думкою про своїх дітей, які опинилися в полоні країни-агресора, та сподіваються на їхнє швидке повернення.
