У центрі Харкова в невеликій затишній кав’ярні клієнтів зустрічає усміхнений чоловік. Олег Ковальчук спритно готує каву та обслуговує відвідувачів, хоча в нього немає обох рук. Три роки тому він повернувся з фронту після важкого поранення, а сьогодні розвиває власний бізнес, який став не лише джерелом доходу, але й способом реабілітації.
“Коли мене виписали з госпіталю, думав, що життя закінчилося. Не уявляв, як далі жити, що робити. Перші місяці просто сидів вдома, дивився у вікно,” — розповідає Олег, вправно тримаючи джезву протезами.
Шлях від відчаю до власної справи
Олег втратив обидві руки внаслідок мінно-вибухової травми під Ізюмом у 2022 році. Після кількох операцій та довгого лікування він повернувся до Харкова, де почалися найважчі випробування — адаптація до мирного життя.
“Спочатку я злився на весь світ. Не хотів нікого бачити, навіть рідних. Дружина Марина була поруч, але я відштовхував її. Соромився себе, своєї безпорадності,” — згадує ветеран.
Переломний момент настав, коли Олег відвідав реабілітаційний центр для ветеранів у Харкові. Там він познайомився з психологом Іриною Степаненко, яка допомогла йому подивитися на ситуацію інакше.
“Ірина сказала мені одну фразу, яка змінила все: ‘Ти втратив руки, але не втратив себе’. Це був момент, коли я почав бачити майбутнє,” — ділиться Олег.
Від хобі до бізнесу
До війни Олег захоплювався кавою. Він вивчав різні сорти, способи приготування, навіть пройшов курси баристи. Це захоплення стало основою для майбутнього бізнесу.
“Марина запропонувала мені спробувати знову готувати каву. Спочатку я сміявся — як без рук? Але вона купила кавомашину, і ми почали експериментувати вдома,” — розповідає ветеран.
Після отримання біонічних протезів через благодійний фонд “Нове життя” Олег поступово навчився виконувати повсякденні дії. Кожен успіх — застебнути ґудзик, зав’язати шнурки, а потім і приготувати каву — ставав маленькою перемогою.
“Перша чашка кави, яку я приготував протезами, вийшла жахливою. Але це була МОЯ чашка кави,” — сміється він.
Підтримка громади та стартовий капітал
Коли Олег поділився ідеєю відкрити власну кав’ярню, друзі та колишні побратими не залишилися осторонь. Вони допомогли зібрати стартовий капітал через платформу “Спільнокошт”. Харківська міська рада надала пільгові умови оренди приміщення в рамках програми підтримки ветеранів-підприємців.
“Мене здивувало, скільки людей відгукнулося. Хтось надсилав гроші, хтось допомагав з ремонтом, меблями. Одна дизайнерка безкоштовно розробила логотип та інтер’єр,” — розповідає Олег.
Кав’ярня “Сильні духом” відкрилася шість місяців тому на вулиці Сумській. Заклад швидко став популярним серед харків’ян не лише через якісну каву, але й завдяки особливій атмосфері та історії її власника.
Більше ніж бізнес
Сьогодні кав’ярня Олега — це не просто місце, де можна випити смачну каву. Це простір, де регулярно проводяться зустрічі ветеранів, майстер-класи з адаптації для людей з інвалідністю та благодійні акції.
“Найважливіше для мене — показати іншим хлопцям, які повертаються з фронту, що життя не закінчується після травми. Минулого тижня до нас приходив хлопець, який втратив ногу. Він сказав, що вперше за півроку посміхнувся, побачивши, як я працюю,” — ділиться Олег.
Олександр Петренко, керівник харківського Центру соціально-психологічної реабілітації ветеранів, відзначає важливість таких історій успіху:
“Історія Олега — це потужний приклад для інших ветеранів. Власна справа стає не лише джерелом доходу, але й інструментом психологічної реабілітації, повернення відчуття корисності та самореалізації.”
Плани на майбутнє
Олег не зупиняється на досягнутому. Він планує розширити бізнес, відкрити ще одну кав’ярню в іншому районі Харкова та створити навчальну програму для ветеранів, які хочуть почати власну справу.
“Я мрію створити мережу закладів, де працюватимуть ветерани. Це буде наш внесок у відбудову країни,” — ділиться планами підприємець.
Історія Олега Ковальчука — це історія про силу духу, підтримку громади та нові можливості. Вона нагадує, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти сили рухатися далі.
“Найважче — зробити перший крок. Почати нове життя. Але коли ти його робиш, відкривається стільки можливостей, про які ти навіть не підозрював,” — каже Олег, передаючи чашку кави черговому відвідувачу своєї кав’ярні.
